|
Программа

"Далее по тексту" и "Азбука"

«Наше Вам с кисточкой!»

Наш писатель

По ходу пьесы

Записаться

Конкурс

Галерея

Форум

|
Макс Сторожук
ПРИБ’Ю, ЗАРАЗО!
- Enough. - зупинив жестом руки Карлітос, дивлячись на Ігоря,
який доливав йому болгарське трьохзіркове бренді "Лев’яче серце" до,
вже схуднувших, кубиків льоду, які так цокотіли на дні склянки.
Його повне ім’я - Карлос Рамірез Казаліз, але представивися він бармену Ігорю:
"simple Karlitos".
Вже добрих три години Карлітос полоскав мізги Ігорю, який прекрасно знав англійську
і аж ніяк не скаржився на те, що повинен вислуховувати стогони клієнтів кафе-бару
"Марокана", приймаючи це, як свій обов’язок. Кінець-кінцем Ігор мав
гарні чайові.
- Мені так шкода,.. - чи то продовжив, чи то почав знову англійською Карлітос,
- я б ніколи не заподіяв нікому поганого. Принаймні старався...
Він надпив і важко видихнув проспиртоване повітря, що було більш схожим на якесь
хрюкання, після чого Ігор вирішив, що було б добре на цій склянці зупинитись,
але він лише бармен, якому слово клієнта є закон. Але в свої 22 він вже мав
якийсь досвід спілкування в таких ситуаціях і питання на кшталт: "who is
who", вирішував просто. Тому і почав турбуватись за стан Карлітоса.
"Ще й та шльондра сіла йому на шию. - казав собі Ігор. - Зразу ж видно,
що Карлітос - добра душа і аж ніяк не хотів когось там ображати, просто підійшов
не правильно. Ну наробив дурниць, ну шкода, ну і що? Навіщо так картатит себе?"
Карлітос оперся на руку і закімарив. Ігор його не турбував.
"Нехай... Нехай краще так. -вирішив Ігор. - Потім зроблю йому щось тонізуюче
і непонятку, як мітлою змете. Така вже він людина. І важко мабуть йому? Поглинає,
мов губка, все що навкруги діється, а опісля вариться в цьому. Та, певне, вже
іншому вішає локшину на вуха і давно забула про Карлітоса, а він такий наївний
сприйняв усе за настояще.
47 йому здається? Мабуть сам за собою не замітив, як наколовся?! Та що поробиш?
Хотів, як найкраще, а вона дурепа образилась. "Цаца" така собі! А
більш такий і не встрінеться.
Гадаю, Карлітос нічого і не втаратив, просто шкода йому, що ось так нічим міг
образити."
© Макс Сторожук, 2006.
Опубликовано с разрешения автора.
При перепечатке ссылка на сайт Студии "Далее по тексту" обязательна
Вернуться к списку
|